Фіскальних чеків недостатньо для підтвердження витрат пального: постанова Верховного Суду

ДПС наводить тези із чергового рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якому підтримано позицію податківців.

Йдеться про постанову КАС/ВС від 16.03.2023 року у справі № 280/3292/20.

Проте апеляційний суд вважав, що фіскальні чеки на придбання дизельного палива не можуть вважатися належними доказами підтвердження придбання та використання позивачем дизельного палива у своїй господарській діяльності, оскільки зазначені фіскальні чеки не відображають придбання дизельного палива саме ФОП. Також суд апеляційної інстанції вважав, що наказ ФОП про затвердження норм витрат дизельного палива на відповідний рік не може вважатися належним доказом на підтвердження придбання та використання палива, оскільки не є первинним документом та містить ряд недоліків (вказані документи не мають ані назви, ані дати їх складання).

Судді вказали, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерій зменшення бази оподаткування податку на прибуток - можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Тож на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою дизельного палива, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне придбання та використання палива у своїй господарській діяльності.

Крім того, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти готівкою або з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток) та з обов`язковою видачею споживачеві розрахункового документа, що підтверджує факт купівлі товару.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ані прийнятим на його виконання наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, ані наказом Мінфіну від 21.01.2016 р. № 13, якими встановлені вимоги до форми та змісту фіскальних чеків, не визначено у якості обов`язкового реквізиту фіскального чеку прізвище, ім`я та по батькові покупця (назву підприємства покупця).

Тому судді вважають, що фіскальні чеки на придбання палива хоча й не містять реквізитів власника, однак вони є належними документами, що підтверджують витрати позивача.

Самі по собі фіскальні чеки не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження придбання та використання позивачем дизельного палива у своїй господарській діяльності, оскільки лише доводять факт придбання такого палива, а не його використання.

Колегія суддів ВС вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що надані ФОП розклади руху автобусних маршрутів із схемами на місцевості свідчать лише про наявність таких маршрутів у відповідному році та не містять жодних даних (реквізитів), які б розкривали зміст господарської операції для цілей податкового обліку.

Також надані позивачем «накази» про встановлення норм витрат дизельного палива встановлюють лише граничні межі витрат дизельного палива, і не підтверджують використання автомобілів, які споживають дизельне пальне.

Саме тому Касаційний адміністративний суд, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, резюмує, що реальність придбання пального та його подальше використання для підприємницької діяльності не підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

Вказані документи, за відсутності інших доказів, підтверджують понесені позивачем витрати щодо придбання дизельного палива у відповідних обсягах та періодах, однак не доводять понесення витрат щодо їх придбання з метою використання у господарській діяльності позивача.